25 ЛЮТОГО - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

 

25 лютого – річниця від Дня народження Лесі Українки. Що її пов'язує з Кіровоградщиною.

       25 лютого в Україні відзначають 154 роки від Дня народження поетеси та письменниці Лесі Українки. Про маловідомі факти про неї та що її пов'язує з Кіровоградщиною в ефірі Українського Радіо Кропивницького розповів доктор філологічних наук, професор Центральноукраїнського державного педуніверситету Сергій Михида.

           Як змінився погляд на Лесю Українку в незалежній Україні на відміну від того, як її творчість тлумачила радянська влада?

         Мені більше хочеться говорити про Ларису Косач, бо не Лесею Українкою вона була на наших, тоді ще Єлисаветградських землях. Разом зі своєю сестрою Ольгою Косач-Кривинюк вона відвідала їх, як людина небайдужа до суспільних питань, які мали місце в розвитку громад на межі 19-20 століть, коли організовувалися селянські артілі. Лариса Косач, як громадянка, як українка зацікавилася артільним рухом, який сприяв розвитку сільського господарства та поширювався на теренах тодішньої російської імперії, але на українських землях.

           У 1898 році її шлях з Одеси до Луцька пролягав через Єлисаветградщину. Тут вона зустрілася з Миколою Левицьким, який відвіз її до Аджамки (село у Кропивницькому районі – ред.), де діяла сільськогосподарська артільна спілка, щоб на власні очі подивитись, як це працює. Це було нове у сільському господарстві. Це був не літературний вояж, а скоріше – громадянський. Тому ми говоримо про Ларису Косач, а не про Лесю Українку.

          Мій погляд – говорити про Ларису Косач, як про особистість, як про людину, яка цікавилася усіма суспільними питаннями: жіночим та громадськими рухами, тим, що було важливим для українців – а це – земля. Вона завжди була для українців головною філософією життя.

         Кожна влада намагалась зробити Лесю Українку зручною для себе. Радянська влада забороняла певні її твори, які не згадувала ніколи і широкому колу читачів вони були невідомі. Одним з них є драма "Бояриня", яка була написана у 1910 році. Пізніше, вже за часів Незалежної України, ця п'єса була включена в шкільну програму. В чому важливість цього твору?

            За часів незалежності "Бояриня" з'явилася в шкільних програмах і потім зникла. Це ще один наслідок руху України від Європи, від світу за часів президентства Януковича.

           В чому унікальність цієї драматичної поеми для українців в 21 столітті? Це ще одне підтвердження іншості українства порівняно з російством, і це у своєму творі представила Леся Українка. Найважливішим його змістом є представлення двох світів – московського та українського. Один – світлий, світ свободи представлений в образі Оксани. І світ несвободи в образах Степана, її нареченого, і його сестри Аннушки, яка перестала бути Ганною.

           Елементарний приклад із драми – це хата і "тєрєм", які просто унікально різні. Хата світла, розписана, з білосніжними побіленими стінами. Біля неї невеличка галявина з квітів на клумбі. Відсутність паркану, замість нього стоїть перелаз. І "тєрєм", який огороджений великим парканом у Москві. Тобто вільний доступ і перешкода тільки для тварин, які не переходять ось цієї межі. І утвердження приватної власності, як цінності.

            І ось дві дівчини – Оксана та Анна. Одна почуває себе вільною в цьому світі, в той час як Аннушка – обмеженою. Тільки щілина у великому паркані дозволяє їй бачити світ.

            У цій драмі Лесі Українці вдалося розкрити аспекти свободи особистості. У цьому творі вона описує не тільки національні цінності, а й ментальну свободу, якою українці завжди володіли. До слова Оксана у цій драмі помирає.

           Ви говорите про загальнолюдські цінності, про те, що про це писала Леся Українка. Але ж був час, коли за те, що ти українець, фактично вбивали, так говорила Оксана Забужко. І прикладом цього є історія родини Лесі Українки. Після 1920 року оцей радянський маховик, він пройшовся чи не по-кожному. Через те, що її матір Олена Пчілка, відстоювала українськість, радянська влада зарахувала її до кола буржуазно-націоналістичної інтелігенції. Розкажіть про її подальшу долю.

            По кожному із родини Косачів – від батьків до сестер та брата – пройшлася радянська машина. У 1930 році репресії торкнулися її 80-річної матері, відомої української діячки Олени Пчілки, яка зберегла свою націоналістичну діяльність та до останнього свого подиху була небезпекою для радянської системи. Не шануючи віку та здобутків жінки її намагались заарештувати.

            Це не торкнулося Оксани – сестри Лесі, яка вийшла заміж раніше, ніж з'явилася радянська машина. Але це торкнулося Ізидори, яку за міфічне відношення до організації українських націоналістів заарештували і присудили ув'язнення. Попри це, вона одна з тих, якій вдалося прожити довге та щасливе життя за кордоном.

           Від арештів в Російській імперії потерпала Ольга Косач-Кривинюк, яка всіма своїми силами і можливостями зберігала архів Лесі Українки. І в роки окупації часів Другої світової війни, коли звільняли Київ, вивезла його за кордон. Завдяки чому постав літопис життя і творчості Лесі Українки на майже тисячу сторінок, який став прекрасним матеріалом розуміння її істини, а не співачки досвідніх огнів.

            Ті, члени родини Лесі Українки, які пережили окупацію і Другу світову війну, змогли зберегти пам'ять тільки через те, що покинули Київ, який вже звільняла більшовицька армія. І таким чином через десятиліття маємо першоджерела, які були збережені не в Україні, а за кордоном. Наприклад, доля рукописів, які на сьогоднішній день доступні завдяки оцифровуванню, можуть стати хорошим матеріалом для роздумів. Літопис життя і творчості Лесі Українки доступний для посторінкового, порокового прочитання професорсько-викладацькому складу і науковцям.

20 найцікавіших фактів про українську мову

 

        21 лютого у світі відзначають День рідної мови, який прославляє мовне розмаїття. З нагоди цього свята презентуємо 20 цікавих фактів про українську мову.

1. Українська мова – одна з найкрасивіших мов світу. 1934 року в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці визнали її третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. На аналогічному форумі мовознавців у Швейцарії, де головними критеріями оцінки були евфонічна система та милозвучність мови, українську було названо другою після італійської. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської).
2. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
3. За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім – російська (62%). Якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11, кажуть експерти.
4. Найдовше слово в українській мові – «дихлордифенілтрихлорметилметан» (назва хімікату, який використовують для боротьби зі шкідниками). У цьому слові аж 30 літер.
5. У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
6. Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.
7. Відповідно до видання «Короткий словник синонімів української мови», в якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» – їх налічується 45.
8. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
9. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
10. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
11. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
12. Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово «вороги» може звучати як «вороженьки».
13. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.              
    
    
    
14.  Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.                    
15. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»
16. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.
17. Найдовша абревіатура в українській мові – ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти літер.
18. Кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належить «Я несу гусеня».
19. Протягом останніх чотирьох століть українську мову намагалися знищити найбільшу кількість разів порівняно з іншими мовами – 134 рази
20. Українська мова входить у тридцятку найпоширеніших у світі мов, кількість людей, які розмовляють українською – близько 45 мільйонів.      

                              

"НЕБЕСНА СОТНЯ. ЗИМА, ЩО ЗМІНИЛА КРАЇНУ"

                                            

                                                                                               

     

Небесна сотня – так назвали українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути не бидлом, а народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом. Аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес…

Жахливі кадри з вулиці Інститутської, де снайпери розстрілювали беззбройних і безборонних, виймають душу. Українці падали, підтяті кулями, у день, коли влада офіційно оголосила перемир’я! Не рятували ні каски, ні бронежилети, ні, тим паче, дерев’яні щити. Гинули, намагаючись врятувати побратимів, винести з вулиці поранених і таких же беззбройних. Проте снайперів не зупиняла ні відсутність зброї, ні білі футболки лікарів з червоними хрестами, ні беззахисність випадкових перехожих біля Жовтневого палацу…

За бійцями Небесної сотні тужить не лише Україна. У пам’ять про загиблих наші співвітчизники запалювали свічки в іспанській Малазі та Барселоні, німецькому Гамбурзі, португальських містах Альбуфейра та Порту. У Нью-Йорку поіменно молитвою вшанували Героїв Майдану. Понад 900 учасників акції розтягнули 50-метровий синьо-жовтий прапор. Серед них були не тільки українці, а й росіяни, білоруси, грузини. У Вашингтоні біля Білого дому українці провели акцію “Тихий протест”, на яку прийшла рекордна кількість мітингувальників за час усіх протестів під резиденцією президента. У Лондоні понад дві тисячі активістів створили живий ланцюг. Небесну сотню вшанували навіть у космосі. Про це у своєму Твіттері написав астронавт Дуглас Вілок, який висловив співчуття сім’ям загиблих на Євромайдані.